СВІТЛО НАДІЇ

Того вечора на Київській площі в Бучі стояв накритий стіл. Тарілка. Стілець. Порожній.
Як і щодня вже цілий рік у понад 100 родинах Бучанської громади.
О 18:00, коли місто занурилось у лютневу темряву, на площу прийшли ті, хто чекає. Дружини, матері, діти, сусіди, небайдужі бучанці. Кожен тримав ліхтарик. Стали в коло. І одночасно підняли промені світла в нічне небо.

Тема зниклих безвісти залишається однією з найменш помітних сторін війни. Суспільство говорить про загиблих, про поранених - але ті, хто просто зник, потрапляють у сіру зону. Їхні родини живуть у підвішеному стані: без інформації, без відповідей, інколи навіть без права горювати, бо «а раптом живий».
«Світло Надії» зробила цю біль видимою. Промені ліхтариків у нічному небі над Бучею - образ, який запам'ятовується. Який хочеться сфотографувати, яким хочеться поділитися. А значить - він працює.Поки є світло - є надія. Поки є надія - ми шукаємо.